Андріївські вечорниці

Як відомо, свято Андрія Первозванного вважається найбільшим передноворічним святом, яке відзначається 13 грудня ще з часів Київської Русі. Андрій Первозванний входив в число 12-ти апостолів Христа і був покровителем жителів України, Росії та Шотландії. Напередодні цієї дати (в ніч з 12-го на 13-те грудня) в Україні у молоді прийнято збиратися на Андріївські вечорниці. 

За традицією, в цей вечір і ніч хлопці робили різноманітні дрібні капості дівчатам: викрадали і ховали предмети одягу, з настанням темряви лякали на вулицях або стукали у вікна, намагаючись таким чином звернути на себе увагу. Дівчата ж в цей час займалися таємним обрядом –  проводили ворожіння на судженого.

Андріївські вечорниці супроводжувалися веселими співами, довгими дівочими посиденьками, знайомствами й заграваннями молоді. Вечорниці тривали всю ніч, оскільки наступного разу молоді люди могли поспілкуватися тільки на гуляннях напередодні Різдва.

Андріївські забави дійшли до теперішнього часу без особливих змін. Такі вечорниці намагалися відтворити учні 4-х класів. Сьогодні, 12 грудня 2014 року, учні зібралися в актовій залі, щоб повеселитися та згадати старовинні народні традиції й обряди: кусання калити, ворожіння, бешкетування, ліплення вареників, загравання.

Також, водночас, діти мали змогу ознайомитися з фрагментами творів українських письменників-класків Квітки-Основ’яненка та Нечуй-Левицького: на свято завітали Стецько й Уляна, Сват та Підбріхувач, баба Параска та баба Палажка та інші відомі герої.  Вони створили легку, невимушену атмосферу українських вечорниць та надзвичайно оживили свято.

Час іде. Життя вносить в нього свої корективи, тому змінюються деякі обряди, однак традиція відзначати свято Андрія жива до сих пір, а самі вечорниці сприймають як відмінний привід повеселитися перед Новим роком. Сподіваємося, що народні традиції з плином часу не відійдуть у минуле, а будуть зберігатися дітьми, як найцінніший скарб нашого народу.