Ярмарок вареників в спеціалізованій школі І ступеня № 327 м. Києва

Традиції українського ярмаркування мають давню історію. На території нашої держави невеликі ярмарки відбувались з часів отримання першими містами Магдебурського права. Зручне геополітичне розташування українських земель відігравало значну роль в успішному веденні торгівлі, тож Київська Русь була важливим торговельним регіоном. У XIX столітті лише у східно-українських губерніях налічувалося близько 2 600 ярмарків. Один із ярмарків, про який знає кожен українець, – Сорочинський.

    Ярмарок – це торгівля різноманітними товарами народного вжитку. Але чи можна сказати, що люди з'їжджалися звідусіль на ярмарок тільки заради прибутку і додаткового заробітку? Чому ж тоді стільки оповідань складено про ці незвичайні торги, стільки пісень проспівано і прикмет уведено?  Безліч літератури присвячено розповідям про ярмаркову торгівлю, ярмаркові веселощі і розваги. Вони увібрали всю специфіку народу, його неповторні звичаї й традиції, побут і вірування, всю повноту життя. Звичайна купівля-продаж товарів перетворювалася на справжнє свято.

    Таке свято на минулому тижні (17 вересня 2015 року) відбулося на подвір’ї школи № 327 м. Києва з поглибленим вивченням іноземних мов. Продовжуючи традиції українського ярмаркування,  колектив школи перетворив благодійну акцію на справжнє театралізоване дійство. І присвячене воно було одній з найсмачніших українських страв – вареникам, які займають особливе місце серед розмаїття традиційних українських смаколиків: ця страва з борошна та начинки вважається, нарівні з борщем, найтиповішою в українській національній кухні.

    Зранку подвір’я закладу було прикрашене різнокольоровими прапорцями у вигляді вареничків, а під старим каштаном встановлено «пам’ятник» українському варенику. Гості ярмарку охоче фотографувалися біля нього, не забуваючи кидати в скриньку свої благодійні внески – хто скільки може.   Подвір’я було  умовно розділене на зони:

-         „Варениковий рай від учнів 3-х класів” – майданчик, де розмістилися торговці від 3-х класів;

-         „Варениковий двір 4-А” – майданчик для торговців 4-А класу;

-         „Смачнющі вареники від 4-Б” – зона для торговців 4-Б класу;

-         „Ярмаркові сувеніри” – місце, де можна було придбати на згадку про ярмарок яскраві наклейки, зроблені руками дітей;

-         „Ярмаркові розваги” – зона для розваг. Гості мали змогу дати відповідь на запитання зі скриньки й отримати за це сувенір. Звичайно ж, запитання були присвячені вареникам. Також популярною серед дітей та дорослих була розвага „Кидання вареників” – треба було з 3-х спроб попасти штучним вареником у відро. Переможці на згадку отримували сувеніри.

    Свято розпочалося невеличким виступом учнів. Вірші й пісні про вареники природно впліталися в атмосферу ярмарку та придавали йому святкового настрою. Також гостями ярмарку стали артисти Київського академічного театру українського фольклору „Берегиня”, які протягом всього свята розважали гостей  чудовими українськими піснями. Одразу ж після першого музичного номеру все подвір’я було усіяне дітьми й дорослими, танцюючими українські таночки.

    Також на ярмарку був оформлений інформаційний куточок – прислів’я та приказки про вареники. Тут можна було написати власний роздум «За що я люблю вареники». Діти охоче підхопили цю ідею й залюбки писали власні думки про улюблену страву.

    Ну, і звичайно ж, за традиціями українського ярмарку, гостей на подвір’ї зустрічали герої літературних творів: поважний козак Пацюк, неперевершена пані Солоха та вертлявий  симпатичний Чортик. А який же ярмарок без циганок? Не обійшлося й без них! Багато хорошого наврочили вони гостям ярмарку.

    А що вже вареників було на прилавках! Були традиційні вареники – з картоплею,  з сиром, з вишнями, з м’ясом,  але були й вишукані – наприклад, з маком. А дехто з торговців навіть розкочегарив самовар та пригощав покупців гарячим чаєм.

    Почесною гостею ярмарку вареників стала начальник управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Наталія Василівна Іваніна. Вона приєдналася до традицій ярмаркування, взявши участь у святкових розвагах.

    І покупцям, і продавцям було весело ярмаркувати, а значить, кожен пішов з ярмарку з гарним настроєм. Отже, свято відбулося! Ярмарок став не просто благодійною акцією, а й відтворенням українських національних традицій, а  традиції ярмаркування, народна кухня – це така ж культурна спадщина, як  мова, література, музика, це неоціненний здобуток, яким можна пишатися, який не можна забувати.

    Кошти, виручені на ярмарку (а це близько 7 тисяч гривень) будуть передані на допомогу школі в місті Костянтинівка Донецької області.